Аджика.

Популярна Кавказька аджика - являє собою гостру ароматну приправу з червоного перцю, часнику, солі, сухих і зелених пряних трав. Існує кілька варіацій продукту - у вигляді порошку, свіжоприготованого соусу і пастоподібної маси. «Авторство» аджики привласнюють собі і абхази, й грузини. У будь-якому випадку ця пікантна приправа бере свої корені з Кавказу. У перекладі з абхазької аджика означає «сіль». Її походження пов'язане з чабанами: коли пастухи виганяли отару овець на кілька місяців в гори, господарі давали їм незначний запас солі для підгодівлі тварин. Оскільки цей продукт був дорогим, в цілях економії господарі розбавляли його перцем, а чабани, в свою чергу, придумали класти в цю перцеву сіль різні прянощі і трави - так була створена аджика.

З часом цю кавказьку приправу перейняли кухні багатьох інших країн, зокрема східноєвропейських. Аджику полюбили за особливий аромат і смак, яким вона доповнює інші страви, - тонкий, гострий і солодкувато-гіркий. До складу класичної аджики входить гострий червоний перець, часник, трохи солі і різні зелені трави і прянощі (тертий волоський горіх, кріп, кінза, кориця, хмелі-сунелі). Суха і свіжоприготована приправи за складом ідентичні, тільки для приготування однієї використовують продукти в свіжому вигляді, а для іншого - в сухому. Для отримання пасти на основі аджики в суху приправу додають винний оцет (3-4%) або ж розводять її в теплій воді з цукром і сіллю. Виходить густувата кашка, яку і називають червоною аджикою. Якщо ж у неї додати багато рубаної зелені (близько половини обсягу пасти), то вийде вже аджика зелена. В цей вид приправи часто замість червоного кладуть гострий зелений перець. Завдяки пряним травам така аджика більш ароматна і менш гостра.

Основна приправа кавказьких національних кухонь отримала безліч кулінарних інтерпретацій в інших народностей. Так, російські придумали класти в аджику помідори, які частково, а то й повністю замінюють в ній перець. Така приправа менш гостра, але при цьому зберігає насичений червоний колір. Не такі пікантні й інші нетрадиційні рецепти - аджика з кабачками, зі сливами, яблуками, або з додаванням агрусу.

Цю кисло-солодку приправу подають з вареним м'ясом, сиром, птицею, рисом і квасолею, з якої роблять лобіо - відоме грузинське блюдо. Аджику їдять з овочами і навіть динями, її додають у страви з риби і деякі молочні продукти. Суха аджика є чудовою приправою для бульйону, борщу, різних супів, мамалиги (каші з кукурудзи), різних маринадів і соусів (сацебелі, ткемалі). Її також додають у страви з яєць і смаженого м'яса.

Корисні властивості аджики.

Склад поживних речовин цієї приправи відрізняється залежно від її інгредієнтів. Маленький шматок хліба з аджикою рекомендують з'їдати перед обідом або вечерею з метою підвищення апетиту. Дивно, але цей гострий продукт здатний нормалізувати процеси травлення, запобігає появі різних захворювань шлунково-кишкового тракту, зокрема виразки шлунка, а також покращує обмін речовин і діяльність кровоносної системи. Аджика корисна і при застуді, оскільки може зміцнювати імунітет і посилювати захисні функції організму, а також боротися з деякими видами вірусів. Правда, такий лікувальною силою володіє виключно класична аджика, приготовлена з гострого перцю, часнику, солі і пряних спецій.

Кавказькі чоловіки, які мають репутацію невгамовних коханців, запевняють, що їх національна приправа допомагає підвищити лібідо і чоловічу силу, так як надає їм бадьорості та енергійності, активізує кровообіг і роботу статевих залоз. Крім цього, присутність аджики у щоденному раціоні горців є одним з секретів їхнього довголіття.

Протипоказання:

Ця пікантна приправа заборонена при хронічних і гострих формах гастриту, загостреннях захворювань нирок і печінки. Її не варто вживати вагітним, годуючим матерям і дітям. Аджика також протипоказана гіпертонікам.

 

Рецепти приготування:

  1. Аджика з хріном
  2. Аджика «Вогник»
  3. Аджика яблучна
  4. Аджика з кабачків
  5. Зелена аджика
  6. Аджика з баклажанів
  7. Аджика грибна
  8. Аджика з гарбузом